Слива дерево з характером. Якщо їй щось не сподобається при посадці, чекай не плодів, а пустоцвіту. Але старі садівники знали, як домовитися з цією примхливою красунею.

Їхні рецепти перевірені десятиліттями і досі працюють краще за будь-яку «хімію».

Слива, зображення з вільних джерел
Слива, зображення з вільних джерел

Ще наші діди при посадці в лунку обов'язково додавали перегній та деревну золу. Ці два інгредієнти вважалися чарівним дуетом. Перегній давав деревцю все необхідне зростання — азот і органіку, а зола додавала калій і фосфор — те, чого ні цвітіння, ні зав'язі.

Щоб слива швидше прижилася і пустила потужне коріння, в землю клали дрібку суперфосфату. Це допомагало дереву не хворіти і швидше піти у зріст.

А деякі садівники йшли далі — кидали у лунку шматок іржавого заліза. Говорили, що воно "годує" ґрунт мікроелементами і надає зливу сили. Сьогодні вчені підтверджують: залізо справді допомагає рослинам боротися з хлорозом та зміцнює імунітет.

Сливи, зображення з вільних джерел
Сливи, зображення з вільних джерел

Але чого не можна робити в жодному разі — це класти свіжий гній. Він палить коріння, і замість плодів зливу видає суцільний пустоцвіт.

Старі агрономи мали рацію: як посадиш — так і пожнеш. Якщо в лунку покласти все розумно, дерево буде вдячне десятиліттями. Сучасні експерти лише підтверджують — рецепти минулого століття є актуальними й сьогодні.

Читайте також:

Вдар – і буде врожай: дідівський спосіб змусити яблуню плодоносити, який досі працює.

Ось чому ваша морква росте "виродкою": справа не в грунті, а в тому, хто жив тут до неї.

Одна помилка, через яку часник не виросте три роки поспіль: агрономи б'ють на сполох.